Ці етапи добре викладені в книзі М. Трінга і Е. Лейтуейта “Как изобретать?”.

Мередіт Трінг — професор кафедри машинобудування в коледжі королеви Марії Лондонського університету.

Ерік Лейтуейт — професор кафедри електромашинобудування Імперського науково-технічного коледжу в Лондоні (в 1965 р. нагороджений золотою медаллю за лінійний електродвигун).

Твердо встановлено, що з 10-ти винахідників лише одному вдається довести діло до кінця, бо потрібно зіштовхуватися з впровадженням нового в практику, а це часто складніше, ніж створити винахід (у книзі Трушкіна В. П. “Записки конструктора” — про одного професора, який зберіг у 80 років студентську бадьорість, бо не намагався, як він жартома казав, минати всі стадії розробки і впровадження винаходу).

Можна виділити чотири етапи (стадії) розробки винаходу (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Етапи розробки в

У багатьох випадках перший етап є або пройденим, або непотрібним, або ж здійснюється згодом багато років після впровадження винаходу, наприклад, використання вогню (реакція горіння) і виготовлення скла (скляні прикраси, зроблені шляхом сплавлення піску з золою і сіллю, були ще у єгипетських фараонів).

Роботу над будь-яким по-справжньому великим винаходом на кожному етапі можна порівняти з азартною грою. Кожний наступний етап обходиться принаймні в 10 разів дорожче.

Тому запропоновано приблизний критерій переходу до наступного етапу.

Якщо АВ/С >3, то роботу можна продовжувати,

де А — очікуваний виграш у грошах при успішному завершенні роботи над винаходом (визначає директор організації — “суддя”);

В — ймовірність успіху (гарантує винахідник — “захисник”);

С — розрахункова вартість робіт, що залишалися (розраховує інженер-проектувальник — “хрещений батько” винахідника, а не сам винахідник).