Угода ТРІПС (від англійського Agreement on Trade — Related Aspects of Intellectual Property Rights) набрала чинності 01.01.1995 p. і є обов’язковою для усіх країн-членів Всесвітньої торговельної організації (ВТО).

Угода ТРІПС регулює широкий спектр прав, які відносяться до інтелектуальної власності: авторське право і суміжні права, право на товарні знаки, географічні вказівки, промислові зразки, патенти, топології інтегральних мікросхем і закриту інформацію (ст.1). Інші сфери інтелектуальної власності (наприклад, корисні моделі) не регулюються цією угодою.

ТРІПС передбачає як принцип національного режиму, так і принцип найбільшого сприяння.

Є окремі регіональні угоди, що передбачають уніфікацію законодавства про винаходи і видачу єдиних патентів.

1962 р. — угода про створення Афро-Мальгашського відомства промислової власності для групи африканських країн, що були раніше колоніями Франції.

1977 р. — ця угода була замінена договором про створення Африканської організації інтелектуальної власності (ОАПІ), у якій беруть участь 12 африканських країн.

1976 р. — групою інших Африканських країн (що були раніше колоніями Великобританії) була укладена аналогічна угода ЄСАРІПО.

У 1973 р. на конференції в Мюнхені, у якій брала участь 21 європейська держава, була підписана Конвенція про видачу європейських патентів на основі уніфікованих для цих цілей правил (виданий патент діє як національний із правами на основі національного законодавства).

У 1975 р. країнам загального ринку (ЄЕС) була підписана Люксембурзька конвенція про європатенти для “Загального ринку” — діє як єдиний патент на всій території ЄЕС.

У Мюнхені було створено Європейське патентне відомство. Люксембурзька конвенція передбачала створення єдиного патентного права, загального для всіх договірних держав. Виданий ЄЕС патент зветься “патент співтовариства

Угоди про товарні знаки за кордоном здійснюються на основі як національного законодавства, так і положень міжнародних угод.

Ряд країн-учасниць Паризької конвенції в 1891 р. підписали Мадридську конвенцію про міжнародну реєстрацію товарних знаків (ТРТ) (у Міжнародне бюро в Женеві подається заявка на товарний знак, потім ця заявка направляється бюро у відомства країн-учасниць). Національні відомства можуть відмовити в реєстрації, якщо ні, то охорона у всіх країнах-учас- ницях. Для широкого числа учасниць 12.06.1973 р. у Відні підписується нова міжнародна угода (куди входить СРСР).2.6.    Євразійська патентна конвенція (ЄАПК)

Євразійська патентна конвенція (ЄАПК) — це міжнародна регіональна угода, підписана в м. Москві 09.09.1994 р., згідно з якою була заснована Євразійська патентна система, що передбачає видачу євразійського патенту (ЄАП), який має дію і регулюється тими самими положеннями, що і національний патент, виданий у державі-учасниці. Для здійснення положень ЄАПК, пов’язаних з функціонуванням Євразійської патентної системи, у тому числі з видачею євразійських патентів, заснована Євразійська патентна організація (ЄАПО), до складу якої входять Адміністративна Рада і Євразійське патентне відомство. ЄАПК дає можливість заявнику подати одну заявку російською мовою до одного одержуючого відомства через одного патентного повіреного (чи самостійно). Жорстка система експертизи дозволяє одержати “міцний” патент. Термін дії ЄАП становить 20 років від дати подання євразійської заявки. Діловодство ведеться російською мовою, яка є офіційною мовою ЄАПО.

Станом на 15.07.1999 р. учасницями Конвенції є 9 країн (Росія, Білорусія, Казахстан, Молдова, Вірменія, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Азербайджанська республіка), Україна поки що утрималась.

Основне завдання — координація спільної діяльності зі створення міжнародної системи охорони об’єктів промислової власності і гармонізація національних законодавств у цій сфері.

Передбачено приєднання до Конвенції країн Балтії, Східної і Центральної Європи.

ЄАПК розроблена на основі прийнятих у міжнародній практиці норм і процедур, пройшла міжнародну експертизу і схвалена Міжнародним бюро ВОІВ, Європейською патентною організацією, Міжнародною асоціацією з охорони промислової власності.

Україна є учасницею 17-ти багатосторонніх міжнародних угод та конвенцій, 38-ми двосторонніх, регіональних та 10-ти міжвідомчих міжнародних угод та договорів.Державний департамент інтелектуальної власності (ДДІВ) успішно співробітничає з ВОІВ, беручи активну участь у роботі її комітетів, з Європейським патентним відомством (ЄПВ), з Європейською економічною комісією ООН (ЄЕК ООН).

У рамках договору, підписаного Європейською комісією та Європейським об’єднанням авторських та композиційних товариств (GESAK), почали запроваджувати в Україні з 23.02.1998 р. програму “TASIS” “Інтелектуальна власність” за такими стратегічними напрямками співпраці:

•    сприяння реформуванню законодавства України в галузі авторського права та суміжних прав з огляду на вимоги Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, Угоди TRIPS, а також інших міжнародних конвенцій і договорів у цій сфері;

•    ефективне застосування чинного законодавства у боротьбі з аудіо- та відеопіратством;

•    допомога організаціям, що управляють майновими правами авторів різних категорій на колективній основі (включаючи виконавців та виробників фонограм);

•    підготовка спеціалістів (проведення семінарів, стажувань тощо);

•    надання технічної допомоги, в т. ч. поставок комп’ютерної техніки;

•    інформування громадськості про проблеми охорони прав інтелектуальної власності;

•    видавнича діяльність;

•    створення центрів підготовки спеціалістів у галузі інтелектуальної власності.

У рамках програми TASIS європейськими експертами було проведено експертизу проекту Закону “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про авторське право і суміжні права”.

У 2001 р. поновив свою роботу Наглядовий комітет (Steering Committee), метою якого є сприяння ефективному запровадженню в Україні Програми “TASIS” “Інтелектуальна власність”.

Україна є членом Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) та учасницею найважливіших угод у цій сфері, зокрема Всесвітньої конвенції про авторське право, Паризької конвенції з охорони промислової власності, Бернської конвенції з охорони літературних і художніх творів, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, Договору про патентну кооперацію, Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин, Договору про закони щодо товарних знаків, Будапештського договору про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури, Найробського договору про охорону Олімпійського символу.

Підписані міждержавні угоди про співробітництво у сфері промислової власності з Російською Федерацією, республіками Білорусь, Узбекистан, Киргизстан, а також Угода про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Співтовариством (ЄС), Угода про торговельні відносини між Україною і США, Угода між Урядом України та Урядом США про співробітництво у сфері науки і технологій та Угода між Україною й США в дослідженні і використанні космічного простору в мирних цілях, які містять положення, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Україна прагне вступу до Світової організації торгівлі (СОТ), що потребує, в свою чергу, виконання відповідних положень всіх договорів та угод цієї організації, насамперед Генеральної угоди тарифів і торгівлі (ГАТТ) та її складової — Договору про торгові аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS).