Право на екранізацію. Кінофільм с візуальним записом, шо складається з безпе­рервної послідовності образів (кадрів), котрі представляються глядачеві. В ав­торському праві використовуються терміни «кінематографічний твір», «кіно­фільм», «фільм» і «кіно», хоча перевагу слід віддавати терміну «кіно», оскільки в даний час послідовність образів або кадрів часто записується за допомогою тех­нічних засобів (таких як магнітна стрічка) без застосування фотографічної плівки.

Драматургічний твір, що з самого початку створений для показу у виконанні безпосередньо перед аудиторією, може бути візуально записаний і продемонстро­ваний перед ширшою аудиторією, нЬк це було б можливе в живому виконанні, причому в місцях, набагато віддалених від місця живого виконання, і по закінчен­ні значного періоду часу після цього виконання.

Право па передачу в ефір — це закріплена за авторами можливість сповіщати твори для загального відома шляхом передачі в ефір і (або) подальшої передачі в ефір. Цьому праву властивий елемент публічності. Передаватися в ефір можуть як вже обнародувані, в тому числі опубліковані твори, так і твори, ще не обнароду­вані (неопубліковані). Передачею в ефір визнається і пряма трансляція твору з місця його показу або виконання. Передача в ефір охоплює собою як первинний показ твору публіці за допомогою безпроводового зв'язку, так і подальшу переда­чу твору в ефір.

Право на сповіщення для загального відома по кабелю — це право автора переда­вати твір (включаючи показ, виконання або передачу в ефір) для загального відо­ма по кабелю, проводах або за допомогою Інших аналогічних засобів. При цьому твір передасться за допомогою сигналів, що йдуть по кабелю, проводах, оптичних волокнах або іншими аналогічними способами. У разі передачі твору по кабелю аудиторія звичайно обмежується тими особами, які є абонентами відповідних пе­редавальних телерадіоцентрів.

Право па переклад. Переклад — це вираження форми письмових або усних тво­рів мовою, що відрізняється від мови оригіналу. Він повинен передавати твір в до­стовірній і неспотвореній формі як відносно його змісту, так і відносно його сти­лю. Авторське право надається перекладачам у визнанні їх творчого підходу до іншої мови, однак без шкоди правам автора твору, що перекладається. Для пере­кладу потрібен відповідний дозвіл, оскіль'ки право на переклад є специфічною складовою частиною авторського права.

виражає шляхом укладення договору з тією організацією, яка збирається використати його твір для перекладу. Дана ор­ганізація бере на себе обов'язок забезпечити високоякісний переклад твору, а також на прохання автора надати йому переклад для ознайомлення. Договір може перед­бачати необхідність узгодження кандидатури перекладача з автором твору. Якщо, на думку автора, переклад виконаний пеякісно або допущено які-небудь інші відхи­лення від умов договору, автор може заборонити використання такого перекладу.

Право на переклад визнається за автором і його правонаступниками протягом всього терміну охорони твору.

Право на переробку твору включає в себе можливість автора самому переробити твір в інший вид, форму або жанр чи давати дозвіл на переробку іншим особам. Створювані в результаті творчої переробки твори є новими об'єктами авторсько­го права. Але їх використання може здійснюватися лише за згодою авторів оригі­нальних творів. Як правило, згода автора на переробку означає і його згоду на ви­користання створеного в результаті переробки нового твору. Однак автор може залишити за собою право на схвалення переробки як попередню умову її викори­стання. Право на переробку охоплює собою всі види творів і всі види переробок. Після смерті автора протягом терміну дії авторського права право давати згоду на переробку здійснюється його спадкоємцями.

Інші права авторів. Стосовно використання творів архітектури, містобудуван­ня, садово-паркового мистецтва і дизайну автора мають майнове право на практич­ну реалізацію відповідних проектів. Його суть полягає в тому, що будь-яке практич­не втілення в життя творів архітектурної (містобудівної, дизайнерської) графіки і пластики (ескізів, креслень, планів, малюнків, макетів тощо) може здійснюватися тільки за згодою їх авторів. До правомочносте!! автора прийнятого архітектурного проекту належить також можливість участі в реалізації свого проекту у разі роз­роблення документації для будівництва і при спорудженні будівлі, якщо інше не передбачено в договорі.

Автори творів образотворчого мистецтва володіють правом слідування, суть яко­го полягає в тому, що у кожному випадку публічного перепродажу твору образо­творчого мистецтва автор має право на отримання певного процента від перепро­дажної ціни. Основною метою права слідування є захист майнових інтересів ху­дожників і авторів інших творів образотворчого мистецтва, які часто продають свої твори різного роду перекупникам значно дешевше від їх реальної вартості. Право на отримання частини прибутку, що виручається від перепродажу твору, яким наділяється його творець, «слідує» за твором у разі його переходу від одного власника до іншого і, певною мірою, компенсує ту несправедливість, яка була до­пущена відносно автора спочатку.

Окремі виплати авторської винагороди передбачаються за відтворення аудіові­зуальних творів і звукозаписів в особистих цілях. Оскільки хоч який-небудь індиві­дуальний контроль за таким використанням творів неможливий, винагорода вип­лачується виготівпиками та імпортерами обладнання (аудіо- і відеомагнітофонів, іншого обладнання) та матеріальних носіїв (аудіо- і (або) відеоплівок і касет, ла­зерних дисків, компакт-дисків, інших матеріальних носіїв), що використовують­ся для такого відтворення. Розмір винагороди і умови її виплати визначаються угодами між зазначеними виготівниками та імпортерами, з одного боку, і органі­заціями, що управляють майновими правами авторів, виробників фонограм і ви­конавців на колективній основі, з другого боку.

Передбачається виплата автору музичного твору (з текстом або без тексту) спе­ціальної винагороди за використання його творів при публічному виконанні аудіо­візуального твору. Такс право надається лише композиторам, які створили музич­ний твір спеціально для аудіовізуального твору.

4. Вільне огікористания творів

Закон встановлює термін дії авторського права, яке виникає з моменту створен­ня твору і діс протягом певного часу після смерті автора. Мета цього положення в законодавстві — дати змогу спадкоємцям діставати економічну вигоду після смер­ті автора. У державах-членах Бернської конвенції і в багатьох інших країнах дія ав­торського права припиняється після закінчення 50 років після смерті автора. Ос­танніми роками спостерігається тенденція у бік збільшення терміну дії охорони.

На дію авторського права накладаються і географічні обмеження. Володілець авторського права натвори охороняється законом країни від неправомочних дій, передбачених законодавством у сфері охорони авторського права і вчинених у цій країні. Що стосується подібних дій, вчинених в іншій країні, лравоволоділець по­винен діяти відповідно до законів цісї країни. Якщо країни є членами однієї з між­народних конвенцій з авторського права, розв'язання практичних проблем, по­в'язаних з географічними обмеженнями, значно спрощується.

За певних обставин, що регламентуються законом, деякі дії, що звичайно обме­жені авторським правом, допускаються без дозволу володільця авторського права. Наприклад, використання виключно в особистих цілях особою, яка здійснює від­творення, а також цитування твору, що охороняється, за умови зазначення джере­ла цитати, включаючи ім'я автора.

У деяких країнах твори не підлягають охороні, якщо вони не зафіксовані в ма­теріальній формі; не підлягають охороні тексти законів, ухвали судів і рішення адміністративних органів, тоді як в інших країнах такі офіційні тексти не виклю­чаються із сфери дій авторського права і правоволодільцями є держави, що вико­ристовують їх в інтересах усього суспільства.

Використання твору автора іншими особами допускається за згодою автора або його правонаступників і з виплатою винагороди. Однак в інтересах суспільства вільне використання творів в окремих випадках визнається законодавством усіх держав світу і прямо допускається міжнародними конвенціями з авторського пра­ва.'Але таке використання стосується лише правомірно обнародуваних творів, не зачіпаючи особистих немайпових правомочпостей авторів, допускається лише за умови, що цим не завдає шкоди нормальному розповсюдженню творів і не обме­жує законні інтереси авторів.

Установлені законом випадки вільного використання творів зачіпають різні ви­ди творів і викликані необхідністю забезпечити доступ до них з метою вільного розповсюдження інформації.

Допускається цитування в оригіналі і перекладі з науковою, дослідницькою, полемічною, критичною або інформаційною метою, включаючи відтворення уривків із газетних і журнальних статей у формі оглядів преси.

Дозволяється використання правомірно обнародуваних творів і уривків з них як ілюстрацій у виданнях, у радіо- і телепередачах, звуко- і відсозаписах навчального характеру б обсязі, виправданому поставленою метою. Дозволяється також відтворення в газетах, передача в ефір або по кабелю правомірно опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, соціальних і релігійних питань або переданих в ефір творів такого ж характеру у випадках, ко­ли таке відтворення, передача в ефір або сповіщення по кабелю не були спеціаль­но заборонені автором. Можливе також вільне відтворення в газетах, передача в ефір або сповіщення по кабелю публічно виголошених політичних промов, звер­нень, доповідей та інших аналогічних творів в обсязі, виправданому інформацій­ними завданнями. Допускається відтворення або доведення до загального відома в оглядах поточних подій засобами фотографії, шляхом передачі в ефір або спові­щення по кабелю творів, обнародуваних у ході таких подій, в обсязі, виправдано­му інформаційною метою. Дозволяється без згоди автора І без виплати авторської винагороди відтворення, передача в ефір або сповіщення по кабелю творів архі­тектури, образотворчого мистецтва, фотографії, що постійно розташовані у міс­цях, відкритих для вільного відвідування. Можливе відтворення правомірно обна­родуваних творів без здобуття прибутку рельєфно-крапковим шрифтом або інши­ми способами, спеціально створеними для певних груп людей, наприклад, сліпих.

Вільне використання творів передбачає репродукування правомірно опубліко­ваних творів одиничним примірником без здобуїтя прибутку. У разі репродуку­вання обов'язково зазначаються ім'я автора, твір якого використовується, і дже­рело запозичення. Допустиме репродукування дозволяється робити бібліотекам і архівам для відновлення, заміни втрачених та зіпсованих примірників, а також для надання примірників твору іншим бібліотекам, що втратили з яких-небудь при­чин твори із свої фондів. Бібліотеки і архіви можуть репродукувати окремі статті і малі за обсягом твори, опубліковані у збірниках, газетах та інших періодичних виданнях, а також короткі уривки із письмових творів (з ілюстраціями і без них), якщо це робиться на запит фізичних осіб з навчальною або дослідницькою метою. Навчальні заклади для проведення аудиторських занять можуть репродукувати окремі матеріали на тих самих підставах.

Допускається вільне використання музичних творів під час офіційних і релігій­них церемоній, а також похорону в обсязі, виправданому характером таких цере­моній.

Окрему групу видів вільного використання творів становлять деякі випадки використання комп'ютерних програм і баз даних, а також виробництва записів ко­роткострокового використання, здійснюваних організаціями ефірного мовлення. Особа, яка правомірно володіс примірником програми або бази даних, вправі вико­нувати будь-які дії, пов'язані з їх функціонуванням за прямим призначенням. Ко­ристувач комп'ютерної програми або бази даних може здійснювати їх адаптацію, тобто вносити в них зміни тільки з метою забезпечення функціонування комп'ю­терної програми або бази даних на конкретних технічних засобах користувача або під управлінням конкретних програм користувача. Зазначені зміни повинні бути обумовлені лише технічними причинами. Допускається виготовлення копії комп'ютерної програми або бази даних за умови, що ця копія призначена для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, коли оригінал комп'ютерної програми або бази даних загублено, знищено або він став непридат­ний для використання, До числа дозволених дій власника комп'ютерної програми відноситься можливість декомпілювати програму, що охороняється законом, як са­мостійно, так і за допомогою інших осіб. Декомпілюванпя являє собою технічний прийом, що включає перетворення об'єктного коду у вихідний текст з мстою вив­чення структури і кодування комп'ютерної програми. Його використання вважа­ється допустимим тоді, коли це необхідно для досягнення готовності до взаємодії самостійно розробленої користувачем програми з іншими програмами, які можуть взаємодіяти з декомпільованою програмою. При цьому встановлюються три обо­в'язкові умови для здійснення декомпілювання. По-перше, інформація, необхідна для досягнення готовності до взаємодії, раніше не була доступна цій особі з інших джерел. По-друге, зазначені дії виконуються відносно тільки тих частин декомлі-льованої комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення готовності до взає­модії. По-третє, інформація, отримана в результаті декомпілювання, може викори­стовуватися лише для досягнення готовності до взаємодії незалежно розробленої комп'ютерної програми з іншими програмами, не може передаватися іншим осо­бам, за винятком випадків, коли це необхідно для досягнення готовності до взає­модії незалежно розробленої комп'ютерної програми з іншими програмами, а та­кож не може використовуватися для розроблення комп'ютерної програми, за своїм видом істотно подібної з декомпільованою комп'ютерною програмою, або для вчи­нення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право.

До зазначених груп вільного використання творів належить запис короткостро­кового користування, який виробляється організаціями ефірного мовлення. Ви­робництво такого запису розглядається як технічний прийом, шо забезпечує збе­реження твору і полегшує організаціям ефірного мовлення складання графіка своїх передач. Максимальний термін його зберігання шість місяців, якщо тільки з автором не буде узгоджений більш тривалий термін. Після закінчення цього тер­міну запис повинен бути знищений або, якщо він несе виключно документальний характер, переданий для зберігання до офіційного архіву. Запис повинен прово­дитися лише для передачі в ефір і може бути використаний лише організацією, що здійснила його для своїх власних передач.

Ще одну групу випадків вільного використання творів утворює відтворення аудіовізуального твору або звукозапису твору виключно в особистих цілях без зго­ди автора твору, виконавця і виробника фонограми, але з виплатою їм винагоро­ди. Винагорода виплачується виготівниками або імпортерами обладнання (аудіо-і відеомагнітофони, інше обладнання) і матеріальних носіїв (звуко- і (або) відео-плівки і касети, лазерні диски, інші матеріальні носії), що використовуються для такого відтворення. Винагорода не виплачується, якщо перелічені обладнання і матеріальні носії є предметом експорту, а також професійним обладнанням, не призначеним для використання в домашніх умовах.

1. Поняття і ознаки об'єкта авторською права

Об'єкти авторського права — це твори науки, літератури і мистецтва, які с ре­зультатом творчої діяльності, незалежно від призначення, достоїнства і змісту тво­ру, а також від способу і форми його вираження. У національному законодавстві в галузі авторського праіза визначено списки таких об'єктів, які, на жаль, не є ви­черпними. Авторське право поширюється на опубліковані твори, що існують в якій-небудь об'єктивній формі: письмовій, усній, звуко- або відеозапису, зобра­ження, об'ємно-просторовій та в інших формах, Авторське право не поширюється на ідеї, методи, процеси, способи, концепції, принципи, відкриття або прості факти. Авторське право на твір не пов'язане з правом власності на матеріальний об'єкт, в якому виражено твір. Передача права власності на матеріальний об'єкт або права володіння матеріальним об'єктом сама по собі не тягне за собою пере­дачі яких-небудь авторських прав на твір, виражений в цьому об'єкті.

Твір — це результат творчої діяльності. Творча діяльність — це процес створен­ня нового, раніше невідомого, оригінального. Отже, результат буде творчим, як­що він є оригінальним.

Твір може складатися з різних оригінальних частин. Вони, так само як і оригіна­льна назва твору, охороняються авторським правом. Авторське право охороняє еле­менти змісту твору лише в тій формі, в якій вони виражені в творі, а не самі по собі.

Залежно від того, чи використовувалися у процесі створення твору інші твори, всі твори поділяються на самостійні і несамостійні. Самостійним є твір з оригі­нальною формою. Несамостійним — твір, створений на основі іншого гвору. У ньому обов'язково повинне міститися посилання на оригінал. Якщо в несамо­стійному творі було використано інший твір, що охороняється авторським пра­вом, то його називають залежним. Для використання залежного твору потрібна згода авторів використаних в ньому інших творів. Несамостійні твори поділяють­ся на похідні твори (переклади, обробки, реферати, анотації та інші) і складяні тво­ри (збірники, енциклопедії, бази даних).

Згідно з авторським правом не підлягають охороні офіційні документи (закони, судові ухвали, Інструкції), їхні офіційні переклади, державні символи і знаки (пра­пори, герби, ордени, зображення на купюрах і монетах тощо). Об'єкти, що носять офіційний або державний характер, мають одну загальну особливість — вони по­винні широко і безперешкодно розповсюджуватися. Обсяг і характер їх викорис­тання визначають не їх творці-розробники, не особи, які їх затвердили або яким належить право на відтворення і використання, а потреби суспільства. Тому вони не можуть охоронятися авторським правом, що передбачає обмеження в користуванні твором. Не охороняються і твори народної творчості (вони не отримують охорони у зв'язку з відсутністю або невідомістю автора), повідомлення про події і факти, що мають інформаційний характер (охорона не надається у зв'язку з від­сутністю оригінальності).

2. Види об'єктів акторського права

Об'єктами авторського права є літературні твори — романи, оповідання, твори драматургії та будь-які інші письмові твори. На охорону цих творів не впливає ні їх зміст (розважальний, інформаційний тощо), ні форма втілення (рукопис, машино­писний текст, друкарський відбиток), ні факт опублікування (в багатьох країнах охороні підлягають також усні твори, тобто твори, не закріплені в письмовій фор­мі). Охорона поширюється і на музичні твори незалежно від жанру (гімни, сим­фонії, хорові твори, пісні, оперети тощо), створені для одного виконавця (соло), для виконання на кількох інструментах (соната, камерна музика) або для виконан­ня на багатьох інструментах (твори для оркестрів і ансамблів). Законодавством про авторське право забезпечується охорона карт і технічних креслень; творів фотогра­фії — незалежно від жанру (портрет, пейзаж, репортаж тощо) і призначення; кіне­матографічних творів усіх жанрів (художній фільм, документальний фільм, кіноре­портаж тощо), озвучених і неозвучених, призначених для показу в кінотеатрах або по телебаченню, незалежно від технічних засобів і матеріалів, що застосовуються у процесі їх створення (целулоїдна плііжа, відеострічка тощо). Авторським правом охороняються також твори прикладного мистецтва (ювелірні вироби, лампи, шпа­лери, іграшки, меблі та інші художньо оформлені вироби), хореографічні твори.

З точки зору авторського права, загальне поняття — літературні твори — вклю­чає в себе всілякі оригінальні літературні твори, незалежно від їх цінності, жанру, призначення і форм втілення: рукопис, зафіксовані на магнітному носії, існують просто в усній формі або як частина кінематографічного твору. До цієї категорії належать і листи, інтерв'ю, а також твори, написані особливою математичною мо­вою (рівняння, геометричні фігури тощо), мовою коду або спеціальною технічною мовою, що не є творами художньої літератури. Що ж до наукових літературних творів, то авторським правом охороняється сам твір, а не відкриття або теорії, що містяться в ньому.

Слід відзначити складність охорони літературних творів, виражених в усній формі (промови, лекції, доповіді та інші усні виступи). Особа, яка претендує на охорону своїх авторських прав, повинна довести факт їх порушення. Це дуже важ­ко зробити автору, який публічно виголосив або виконав свій твір, але не потур­бувався про будь-яку матеріальну форму його втілення.

Самостійним видом літературних творів, що охороняються авторським правом, є переклад творів іншою мовою. Як літературні твори охороняються комп 'ютерні програми. Охорона поширюється на всі їх види, виражені будь-якою мовою І Із будь-якій формі.

Об'єктами авторського права визнаються драматичні твори в усіх їх жанрових різновидах, методах сценічного втілення і формах об'єктивного вираження. Дра­матичний твір — це літературний твір, написаний в діалогічній формі і призначе­ний для виконання акторами на сиені. Він може бути випущений в світ і в пись­мовій формі.

Авторським правом охороняються також музичні твори, незалежно від склад­ності теми і композиції, призначені для виконання на музичних інструментах і (або) за допомогою голосу, з текстом (лібретто тощо) або без тексту, а також різні види використання музичних творів, що охороняються авторським правом: від­творення (у вигляді нот або звукозаписів), виконання, передача по радіо абочеле-баченню, інші форми публічного сповіщення, аранжування, використання як фо­нової музики або як частини кінематографічного твору. Надаючи охорону за умо­ви фіксації музичного твору в матеріальній формі, авторське право охоронне лише твори, подані нотним записом, чи перенесені на магнітні або цифрові носії, а та­кож імпровізації, або аранжування.

Сучасна електронна музика також користується охороною авторського права як результат роботи конкретного автора, а не випадковою вибору «машини».

До об'єктів авторського права належать сценарні твори, за якими ставляться фільми, балетні спектаклі, масові вистави. Кожне з них мас специфічні особливос­ті. Так, сценарій в кіло створюється з урахуванням таких виражальних засобів кіне­матографа, як план і монтаж, з урахуванням можливостей вільної зміни часу і місця дії, широкого охоплення історичних подій, одночасного розвитку паралельних сю­жетних ліній. Водночас сценарій в балеті являє собою детальний переказ сюжету з описом усіх танцювальних і мімічних номерів. Сценарій, незалежно від того, чи є він оригінальний або створений в результаті переробки чужого оповідного або дра­матичного твору, вважається об'єктом авторського права, що охороняється.