Аудіовізуальні твори охоплюють собою широке коло кіно-, теле-, відеотворів, розрахованих на одночасне слухове і зорове сприйняття аудиторією. До них нале­жать кіно-, теле- і відеофільми, незалежно від їх жанру і призначення (художні, до­кументальні, науково-популярні, навчальні, мультиплікаційні тощо), обсягу (пов­нометражні, короткометражні, багатосерійні), виконання (звукові, німі, чорпо-білі, кольорові, широкоекранні), слайд-фільми, діафільми, інші кіно- і тслетвори.

Творчий внесок у створення такого комплексного твору, як кіно- і телефільм, вносять сценарист, художник, композитор, оператор, актори та інші особи, праця яких синтетично об'єднується мистецтвом режисера в нове художнє ціле. При цьому деякі компоненти фільму, такі як сценарій, в тому числі режисерський, му­зика, фотографічні зображення (кадри), ескізи, малюнки і макети декорацій, ко­стюмів, реквізити можуть існувати і використовуватися окремо від фільму і мають значення самостійних об'єктів авторського права.

Помітне місце серед об'єктів авторського права займають твори образотворчо­го мистецтва. Найважливішою особливістю цих творів с тісний, нерозривний їх зв'язок з матеріальною формою, в яку вони втілені — формою, що існує часто Із одиничному примірнику, атому особливо важливо розмежовувати право власнос­ті на картину або скульптуру як річ і авторське право на сам твір. Багато діячів об­разотворчого мистецтва живуть саме тим, що продають оригінальні примірники своїх творів приватним особам і музеям, при цьому авторське право нібито не зачі­пається. Однак не право необхідне для того, щоб мати можливість контролю за ре­продукуванням творів, демонстрацією їх по телебаченню, а також для захисту від плагіату і спотворення твору. Начерки, ескізи та інші попередні роботи у процесі створення картини або скульптури також підлягають охороні.

В окрему групу виділені твори декоративио-прикладного мистецтва і дизайну —

вироби побутового призначення, Ідо мають художні і естетичні якості, які задо­вольняють не тільки прямі практичні потреби, а й є предметами прикрашення.

У самому широкому значенні дизайн розуміється як будь-яке розташування елементів, складових твору мистецтва, а також попередні начерки творів, які на­лежить створити. Однак в авторському праві цей термін належить у власному зна­ченій слова до промислових дизайнерських розробок. Це характерні узори, орна­менти і форми, що використовуються для виготовлення промислових виробів і падають готовому виробу естетичного зовнішнього вигляду. Дизайнерські розроб­ки підлягають охороні як художній твір.

Об'єктами авторського права визнаються фотографічні твори, які являють со­бою зображення реальних об'єктів, отримуваних на матеріалах, чутливих до світла або іншого випромінювання. Вони можуть охоронятися авторським правом як ху­дожні твори за умови, шо композиція, відбір або спосіб закарбування вибраного об'єкта відрізняються оригінальністю. Деякі норми авторського права передбача­ють охорону фотографій за умови дотримання певної формальності, наприклад, зазначення року першого опублікування на виданих примірниках. Поряд з фото­графіями авторське право охороняє твори голографи, слайди та інші твори, шо створені способами, аналогічними фотографії.

Охороні підлягають права особи, зображеної на творі образотворчого мистецт­ва. Опублікування, відтворення і розповсюдження такого твору допускається ли­ше за згодою зображеної особи, а після її смерті — за згодою дітей і одного із по­дружжя, що пережило іншого. Дане право належить до одного з особистих немай-нотшх прав громадян. Воно не входить в інститут авторського права, але впливає значним чином на здійснення авторських правомочностей.

Твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва мають відому специфіку. З одного боку, вони слугують задоволенню певних побутових, матері­альних, культових потреб людей, а з другого — виступають як твори мистецтва.

Авторським правом охороняються як твори архітектурної графіки і пластики: ескізи, фасади, перспективи, проект забудови, малюнки, плани озеленення, мо­делі, макети, так і власне твори архітектури — будівлі, споруди, квартали забудо­ви, сади, парки.

 Об'єктом авторського права визнається твір архітектури, їло несе ідею оригіна­льності, з урахуванням художньої цінності проекту, а також креслення архітектур­ної споруди, якщо навіть проект не був реалізований.

Самостійними об'єктами авторського права є твори хореографи і пантоміми.

Хореографічний твір — цс композиція руху для танцю на сцені або будь-яка інша об'єднана однією думкою система жестів, створена для виконання. Показ пан­томіми — це виконання твору, що виражає почуття або драматичні дії за допомо­гою жестів, поз і міміки, не вдаючись до слів. Сучасні технічні засоби дають змо­гу зафіксувати хореографічний твір або пантоміму більш детальніше, ніж будь-які найдокладніші письмові вказівки постановника. Однак І без фіксації хореографіч­них творів на якому-небудь матеріальному носії багато з них нерідко можуть бути дуже точно відтворені, що робить актуальним завдання їх охорони з моменту об-народування.

До об'єктів авторського права належать картографічні твори, що включають в себе географічні, геологічні та інші карти, плани, ескізи і пластичні твори, що на­лежать до географії, топографії та інших наук. У більшості випадків створення карт та інших картографічних творів вимагає не тільки великої технічної роботи, а й творчого внеску укладача.

Особливим об'єктом авторського права визнаються збірники та інші укладеш твори як результат творчого об'єднання в єдине ціле творів, автором яких є не ук­ладач. Збірники являють собою твори, що укладаються з декількох творів або з їх окремих частин. Укладач користується авторським правом на'збірник і так само, як при перекладі або обробці, повинен враховувати авторські права на викорис­тання твору або його частини, шо увійшли до збірника. Передбачається, що у разі укладання збірника з різних частин повинен вийти самостійний літературний або художній твір. Це означає, що укладання повинне відрізнятися індивідуальністю і здійснюватися за певним планом або задумом. До числа збірників належать ен­циклопедії, словники, антології. Авюри творів, віслюче них до укладеного твору, Ішраїзі використовувати свої твори незалежно від укладеного твору, якщо інше не передбачено авторським договором.

Виняткове право на використання таких укладених творів, як енциклопедії, ен­циклопедичні словники, періодичні та такі, що продовжуються, збірники науко­вих праць, газети, журнали та Інші періодичні видання, належить їх видавцям. Ви­давець у разі будь-якого використання таких творів вправі зазначати своє найме­нування або вимагати такого зазначення.

Законами охороняється і такий об'єкт авторського права, як база даних, під якою розуміється об'єктивна форма подання І організації даних (статей, розра­хунків тощо), систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знайдені і оброблені за допомогою комп'ютера. Результат творчої діяльності тут виражається в особливому доборі і організації даних, незалежно Ізід того, чи є ці дані об'єктами авторського права.

1.Автори творів

Суб'єктами авторського права е особи, яким належить суб'єктивне авторське право відносно твору. Володільцями цих прав можуть бути автори, їх спадкоємці, інші правонаступники. Права на тізори для кожної категорії суб'єктів виникають у зв'язку зі створенням твору, переходом авторських прав у спадщину, згідно з ав­торським договором.

Найважливішими суб'єктами авторського права є автори творів науки, літера­тури і мистецтва. Авторами визнаються особи, творчою працею яких створено твір. Авторське право у автора твору виникає відразу після досягнення творчого результату, втіленого в об'єктивну форму, яка забезпечує його сприйняття інши­ми особами. Для визнання права авторства не потрібне виконання яких-нсбудь формальностей, чиєї-небудь згоди або якої-небудь угоди.

Авторами визнаються і автори похідних (залежних) творів, зокрема перекладів, переробок, копій творів образотворчого мистецтва. При цьому для виникнення авторського права на похідний твір не мас значення, чи охороняється законом первинний Івір. Якщо ж він охороняється законом, то повинна бути отримана згода його автора або іншого володільця прав на твір для використання створено­го на його основі похідного твору.

За малолітніх (осіб, які не досягли 14 років), а також повністю недієздатних гро­мадян авторські права здійснюють їх батьки або опікуни як їхні законні представ­ники. Громадяни, визнані обмежено недієздатними, можуть здійснювати свої права лише за згодою призначених їм опікунів. Неповнолітні (особи у віці від 14 до 18 років) здійснюють свої авторські права цілком самостійно.

Володільцями авторських прав на твори науки, літератури і мистецтва виступа­ють також юридичні особи, які є правонаступниками авторів творів, володільця­ми похідного авторського права.

Авторське право на твір, створений спільною працею двох і більше осіб (співав­торство), належить співавторам спільно, незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається з частин, кожна з яких має також і са­мостійне значення.

Авторське право на колективний твір належить всім авторам, незалежно віл сту­пеня творчою внеску кожного з співавторів і характеру твору. Питання про вико­ристання колективного твору вирішується в усіх випадках всіма співавторами на основі одноголосності.

 Колективний твір, співавторство може бути нероздільним і роздільним. При не­роздільному співавторстві твір являє собою єдине нерозривне ціле, частини яко­го не маючь самостійного значення. При роздільному співавторстві колективний твір є єдиним, однак він складається з частин, що мають самостійне значення, і при цьому відомо, ким з авторів створені ці частини. Визнання співавторства не­роздільним означає, що авторські права як на твір в цілому, такі на будь-яку його частину здійснюються співавторами тільки спільно. При роздільному співавтор­стві використання колективного твору в цілому також здійснюється за взаємною згодою всіх співавторів. Однак кожний співавтор вправі самостійно, без згоди інших співавторів, розпоряджатися своєю частиною твору.

2, Спадкоємці та інші праонаступники     

Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Ус­падкування авторських прав здійснюється або згідно із законом, або за заповітом.

У разі успадкування згідно із законом спадкоємцями авторських прав можуть стати тільки громадяни, які є законними спадкоємцями. Якщо померлий автор не мав законних спадкоємців і не залишив заповіту, його авторські права припиня­ються. У разі успадкування за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянинові, незалежно від його громадянства і наявності родин­них стосунків з померлим, або юридичній особі, незалежно від профілю її діяль­ності і місцезнаходження. У більшості країн авторські права спадкоємців діють протягом 50 років після смерті автора, починаючи з 1 січня року, що настає за ро­ком смерті.

Суб'єктами авторського права можуть бути також інші правонаступники, і пере­дусім видавництва, театри, кіностудії, інші організації, що займаються використан­ням творів. Вони придбавають авторські права на основі укладених з авторами та 'їхніми спадкоємцями авторських договорів. Правомірно придбані авторські права правонаступників визнаються і охороняються нарівні з правами самих авторів.

3. Термін дії авторського права

Охорона авторського права обмежена у часі: авторське право виникає з момен­ту створення твору і діє протягом всього життя автора і додатково 50 років (у дея­ких країнах 70 років, у США і країнах Європейського Союзу 75 років) після його смерті. Особисті права автора охороняються бсзстроково. Після закінчення тер­міну дії авторського права на твір він набуває статусу суспільного надбання. Такі твори можуть вільно використовуватися будь-якою особою без виплати авторсь­кої винагороди. При цьому повинні дотримуватися особисті права автора.

Використання твору автора іншими особами (користувачами) здійснюється на підставі авторського договору, крім випадків, визначених законом. Договірна фор­ма використання твору забезпечує реалізацію і охорону як особистих, так і майно­вих прав автора. Відповідає вона і інтересам користувачів, оскільки вони придба-вають певні права, яких не мають інші особи, і в зв'язку з цим можуть окупити свої затрати, пов'язані з відтворенням і розповсюдженням творів, і отримати доход.

Автор або інший володілець авторських прав передає за авторським договором про передачу виняткових прав — виняткове право використовувати твір певним способом і в установлених договором межах тільки особі, якій ці права передають­ся, про передачу певинятковнх прав — право дозволяти або забороняти подібне використання твору нарівні з іншою особою, яка отримала дозвіл на використан­ня цього твору таким само способом. Права, що передаються за авторським дого­вором, вважаються иевинятковими, якщо в договорі прямо не передбачено інше. Авторський договір повинен передбачати способи використання твору; термін і територію, на які передається право; розмір винагороди і порядок визначення розміру винагороди за кожний спосіб використання твору, порядок і терміни її виплати, а також інші умови, які сторони вважатимуть істотними. Умови авторсь­кого договору, що обмежують автора у створенні в майбутньому творів на певну тему або в певній галузі, недійсні. Уразі передачі повноваження за авторським до­говором автору повинна бути забезпечена можливість отримати майнову вигоду від використання створеного ним твору.

Типові форми окремих авторських договорів не мають нормативного характеру і є для учасників майбутнього авторського договору лише рекомендованими зраз­ками договору.

Найпоширенішими видами договорів про використання творів є авторські до­говори замовлення; видавничі договори — про видання або перевидання чіюру в оригіналі; постановочні — договори про публічне виконання неопублікованого твору; сценарні — про використання неопублікованого твору в кіно- або телеві­зійному фільмі; договори художнього замовлення — про створення твору образо­творчого мистецтва з метою його публічного показу; договори про видання творів у перекладі, у переробці; авторські договори на створення і передачу комп'ютер­них програм.

Авторський договір замовлення укладається па створення конкретного твору, за яким автор зобов'язується створити твір відповідно до умов договору і передати його замовнику. У рахунок обумовленої договором винагороди замовник зобов'я­заний виплатити автору аванс. Розмір і терміни виплати визначаються угодою сторін. Сторона, що не виконала або виконала неналежним чином свої зобов'я­зання, повинна відшкодувати потерпілій стороні заподіяні збитки, включаючи і упущену вигоду. У разі відступлення автора від вимог, що містяться в договорі, за­мовник твору вправі вимагати відповідної доробки.

Найпоширенішим видом авторського договору є видавничий договір на літера­турні твори, на твори образотворчого мистецтва, па музичні твори, на видання пе­рекладу раніше випущеного у світ літературного твору та інші.

У разі укладання договору на видання володільцю авторських прав немає по­треби оформляти псревідступлення своїх авторських (майнових) прав, утому чис­лі права контролю за виданням свого твору. Відповідно до деяких законів, шо регулюють майнові права, передача права автора на публікацію роботи може вия­витися неможливою. У разі укладання договору на публікацію володілець авторсь­ких прав, як правило, обмежус своє право на призначений до видання твір тією мірою, якою це необхідно видавцеві для виконання своєїробоїи, У той же час ав­торське право залишається за автором або іншим правоволодільцем.