1. Охорона прав виконавців

Під виконаїзцем слід розуміти актора, співака, музиканта, танцюриста або іншу особу, яка грає роль, співає, читас, декламує, грає на музичному інструменті або яким-небудь іншим чином виконує твори літератури чи мистецтва, включаючи твори фольклору.

Якщо виконавців твору декілька, вони здійснюють права, що належать їм, тіль­ки за взаємною згодою. Реалізація прав великих колективів виконавців, наприк­лад, хорів, оркестрів, театральних труп, проводиться їх диригентами, режисерами, солістами, керівниками труп. Питання, пов'язані зі здійсненням суміжних прав, вирішуються в контрактах, що укладаються з артистами, а також в нормативних документах, що регламентують діяльність даних колективів.

За виконавцями визнаються як особисті немайнові, так і майнові права. Право на ім'я означає можливість виконавця вимагати згадування його справжнього або вигаданого імені (псевдоніму), яке при цьому не повинне спотворюватися при будь-якому використанні творчої інтерпретації твору. Право на ім'я не може від­чужуватися і охороняється безстрокове. Будь-які поправки, зміни, доповнення у виконання можуть вноситися тільки за згодою виконавця.

Майнові інтереси виконавців забезпечуються закріпленням за ними права на використання виконання в будь-якій формі, включаючи право на отримання ви­нагороди за кожний вид використання виконання. Виконавцеві належить право викопувати або дозволяти викопувати такі дії: передавати в ефір або сповіщати для загального відома по кабелю виконання, якщо використане для такої передачі ви­конання не було раніше передано в ефір або не здійснюється з використанням за­пису; записувати раніше не записане виконання; відтворювати запис виконання, тобто виготовляти примірники запису; здавати у тимчасове користування в комер­ційних цілях фонограму, на якій записане виконання за участю виконавця. У разі укладення договору на запис виконання на фонограму дане право переходить до виробника фонограми. Винагорода між виконавцями і виробниками фонограм розподіляється відповідно до угод між організаціями, що управляють правами ви­конавців і виробників фонограм на колективній основі, а за відсутності такої уго­ди розподіляється між виконавцями і виробниками фонограм рівними частинами.

Виняткове право виконавця не поширюється в таких випадках: передача в ефір раніше переданих виконань, запис раніше записаних виконань, відтворення запи­су виконання, якщо первинний запис проведено за згодою виконавця; відтворення здійснюється з тією ж метою, для якої було отримано згоду виконавця при за­пису виконання; відтворення виконання здійснюється з тією ж метою, для якої було проведено запис. Будь-яке інше використання виконання може здійснюва­тися тільки за згодою виконавця.

Дозвіл виконавця на подальшу передачу виконання, здійснення запису для пе­редачі та відтворення такого запису організаціями ефірного і кабельного мовлення повинне бути отримано всіма організаціями ефірного і кабельного мовлення, які бажають використати виконання, якщо тільки виконавець прямо не передав ці свої права організації ефірного або кабельного мовлення, з якою у нього укладено до­говір. Коли за договором зазначені права передано такій організації, то ним же виз­начається і розмір винагороди, що належить виконавцеві за таке виконання.

Усі виняткові права виконавця можуть передаватися за договором будь-яким іншим особам. Звичайно в ролі останніх виступають організації, що управлють майновими правами володільців авторських і суміжних прав на колективній ос­нові. Ними можуть бути також особи, які спеціалізуються в галузі комерційного використання створених творів і об'єктів суміжних прав.

Особливо необхідно виділити договір виконавця з виготівпиком аудіовізуаль­ного твору на створення останнього. Такий договір тягне за собою передачу вико­навцем виготівнику аудіовізуального твору всіх передбачених законом майнових прав. Якщо в договорі не встановлено інше, надання виконавцем таких прав об­межується використанням аудіовізуального твору і не включає прав на окреме ви­користання звуку або зображення, зафіксованих у даному творі.

Виконавцеві не надається охорона від наслідування. Естрадний співак, музи­кант або актор не можуть заборонити будь-кому з інших виконавців запозичити їх манеру і форму виконання.

 

2. Охорона прав виробників фонограм

Виробниками фонограм визнаються будь-які фізичні або юридичні особи, які взяли на себе ініціативу і відповідальність за перший звуковий запис виконання або Інших звуків. Охороні підлягають будь-які фонограми, незалежно від їх мате­ріальної форми, якості запису, а також того, чи зафіксовано на фонограмі вико­нання створеного твору, що охороняється законом, або проведено запис різних звукових ефектів.

Права на фонограму породжує сам факт першої фіксації звуків за допомогою технічних засобів в якій-небудь матеріальній формі, що дає змогу здійснювати їх неодноразове сприйняття, відтворення або сповіщення незалежно від виконання виробником фонограми якої-небудь формальності. За відсутності доказу Іншого виготівником фонограми визнається та фізична або юридична особа, ім'я або най­менування якої позначено на цій фонограмі і (або) на вміщуючому її футлярі. За виробником фонограми визнаються лише майнові права.

 Виробнику фонограми належать виняткові права на використання фонограми в будь-якій формі, включаючи право на винагороду за кожний вид її використан­ня. Виняткове право на використання фонограми означає право виконувати або дозволяти виконувати такі дії: відтворювати фонограму; переробляти або будь-яким іншим способом змінювати фонограму; розповсюджувати примірники фо­нограми, тобто продавати, здавати їх у тимчасове користування тощо; імпортува­ти примірники фонограми з метою розповсюдження, включаючи примірники, виготовлені з дозволу її виробника.

Виробник фонограми, опублікованої з комерційною мсіою, спільно з виконав­цем, публічне виконання якого записане на цій фонограмі, має право па отри­мання винагороди за передачу в ефір або сповіщення для загального відома по кабелю такої фонограми. Збір, розподілення і виплата винагороди за ці види ви­користання фонограми здійснюються однією з організацій, що управляє правами виробників фонограми і виконавців на колективній основі, відповідно до угоди між цими організаціями. Якщо цією угодою не передбачено інше, зазначена ви­нагорода розподіляється між виробником фонограми і виконавцем рівними час­тинами. Розмір винагороди і умови її виплат, встановлені за кожний вид вико­ристання фонограми, визначається угодою між виробниками фонограми або об'єднаннями (асоціаціями) таких користувачів і організаціями, що управляють правами виробників фонограм І виконавців.

Перехід права власності на примірник фонограми сам по собі не тягне за собою передачу будь-яких суміжних прав, що належать виробнику фонограми. Однак якщо примірники правомірно опублікованої фонограми надійшли у торговельну мережу, то допускається їх подальше розповсюдження без згоди виробника фоно­грами і без виплати винагороди. Водночас власник фонограми не може займати­ся комерційним прокатом запису, оскільки дане право зберігається за виробни­ком фонограми незалежно від права власності на її примірники. Виняткові права виробник фонограми може передавати іншим особам за спеціальним доюїзором.

 

 

З,   Охорони прав організацій ефірною та кабельного

           мовлення

Під організаціями мовлення слід розуміти радіо- і телестудії, а також інші орга­нізації, що займаються розповсюдженням звуків і (або) зображень засобами без-проводового зв'язку (організації ефірного мовлення) чи сповіщають їх публіці з допомогою кабелю, проводу, оптичного волокна або за допомогою аналогічних засобів (організації кабельного мовлення). Самі вони не створюють творів, а ли­ше здійснюють їх використання шляхом передачі в ефір або сповіщення для за­гального відома по кабелю, їх майнові інтереси потребують особливої охорони. На створення радіо- і телепередач витрачаються значні кошти, які повинні скупову­ватися за рахунок монопольного права на їх використання. У разі виходу в ефір або сповіщення для загального відома по кабелю будь-яка передача може бути записана з мінімальними затратами сил І коштів І в подальшому використовуватися третіми особами практично у своїй первісній формі.

За організаціями ефірного і кабельного мовлення стосовно їх передач закріпля­ються виняткові права використовувати передачі в будь-якій формі і давати дозвіл на їх використання, включаючи право на отримання винагороди за надання тако­го дозволу. Ці права поширюються на будь-які передачі — як створені самою ор­ганізацією, так і створені па її замовлення за рахунок ЇЇ коштів іншою організа­цією.

До виняткових прав організації ефірного і кабельного мовлення належать пра­ва дозволяти виконання таких дій: одночасно передавати в ефір або одночасно до­водити до запільного відома по кабелю їх передачі іншими організаціями ефірно­го або кабельного мовлення; доводити передачу до загального відома по кабелю (право організацій ефірного мовлення) або передавати передачу в ефір (право ор­ганізацій кабельного мовлення); записувати передачу; відтворювати запис пере­дачі; сповіщати передачу для загального відома у місцях з платним входом. Дія за­значених прав не поширюється на ті випадки, коли запис передачі було зроблено за згодою організацій ефірного і кабельного мовлення і відтворення передачі здій­снювалося з тією ж метою.

 

4. Вільне використання об”єктів суміжних прав

Об'єкти суміжних прав у передбачених законом випадках можуть використову­ватися без згоди виконавця, виробника фонограми, організації ефірного і кабель­ного мовлення і, як правило, без виплати їм винагороди. Таке використання вста­новлено в інтересах суспільства, яке зацікавлене у вільному розповсюдженні ін­формації, розвитку науки і освіти. Передбачені законом обмеження суміжних прав не піддягають якому-небудь широкому, вільному тлумаченню. Вільне вико­ристання об'єктів суміжних прав не повинне завдавати шкоди нормальному їх ви­користанню і зачіпати законні інтереси виконавця, виробника фонограми, орга­нізації ефірного і кабельного мовлення, а також авторів творів, що передаються або викопуються.

Обмеження прав виконавця, виробника фонограм, організації ефірного або ка­бельного мовлення зводяться до того, що: допускається вільне використання ви­конання, передачі в ефір, передачі по кабелю та їх записів, а також відтворення фонограм для включення в огляд про поточні події невеликих уривків з виконан­ня, передачі в ефір або по кабелю; використання невеликих уривків з виконання, фонограми, передачі в ефір або по кабелю для цитування за умови, що таке циту­вання здійснюється в інформаційних цілях; використання об'єктів суміжних прав будь-якими заінтересованими особами з метою навчання або наукового дослід­ження. Допускається без згоди виконавця, виробника фонограми, організації ефірного або кабельного мовлення використання передачі в ефір або по кабелю і її запису, а також відтворення фонограми в особистих цілях. Не потрібний дозвіл виконавця, виробника фонограми і організації ефірного мовлення на здійснення записів короткострокового користування виконання або передачі, на відтворення фонограми, опублікованої з комерційною метою, якшо запис короткострокового користування або відтворення здійснюється організацією ефірного мовлення за допомогою її власного обладнання і для її власної передачі за умови попередньо­го отримання такою організацією дозволу на передачу в ефір виконання або пере­дачі, відносно яких здійснюється запис короткострокового користування або від­творення такого запису, а також його знищення в межах шестимісячного терміну після його виготовлення, якшо більш тривалий термін не було узгоджено з воло­дільцями прав па запис. Якшо єдиний примірник запису має виключно докумен­тальний характер, він може бути збережений в офіційних архівах. Вільне викори­стання об'єктів суміжних прав дозволяється також у випадках, установлених від­носно творів науки, літератури і мистсшва. Окремі з них рівною мірою стосуються як авторських творів, так і об'єктів суміжних прав.

 

5. Термін охорони суміжних прав

Римська конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм і ор­ганів мовлення (1961 р.) визначає мінімальний термін охорони для суміжних прав протягом 20 років з кінця року, в якому було зроблено фіксацію, — для фоногра­ми і виконань, що містяться в ній; мало місце виконання — для виконань, що не містяться в фонограмі; мала місце передача — для мовлення. Термін охорони, що надається виконавцям за Договором Всесвітньої організації інтелектуальної власності щодо виконання і фонограми (1996 р.) продовжується до кінця періоду в 50 років, рахуючи з кінця року, в якому виконання було записано на фонограму. Термін охорони, що надається виробникам фонограм за зазначеним вище догово­ром, продовжується до кінця періоду в 50 років, рахуючи з кінця року, в якому фо­нограма була опублікована, або — за відсутності такого опублікування протягом 50 років з моменту запису фонограми — 50 років з кінця року, в якому було про­ведено запис.

Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення терміну охорони су­міжних прав. У багатьох національних законах про авторське право і суміжні пра­ва зазначені права діють протягом 50 років після першого виконання. Права ви­конавця на ім'я і на захист виконання від будь-якого спотворення або іншого по­сягання охороняються безстрокове. Права виробника фонограми діють протягом 50 років після першого опублікування фонограми або протягом 50 років після пер­шого її запису, якщо фонограма не була опублікована протягом цього терміну. Права організації ефірного або кабельного мовлення діють протягом 50 років піс­ля здійснення такою організацією першої передачі в ефір або по кабелю. До спад­коємців (відносно юридичних осіб — до правонаступників) виконавця, виробни­ка фонограми, організації ефірного або кабельного мовлення переходить право дозволяти використання виконання, фонограми, передачі в ефір або по кабелю і па отримання винагороди в межах частини термінів, що залишилася.

ГЛАВА 1

Інфраструктура для реалізації авторських прав