1.3.    Структура державного управління системою інтелектуальної власності

До незалежності України, яка була у складі Радянського Союзу до 1991 р., для державного управління системою інтелектуальної власності в 1955 р. (вперше в 1920 р.) був створений Державний комітет у справах винаходів і відкриттів (Держко- мітет) при Раді Міністрів СРСР. Ще в 1941 р. для проведення експертизи новизни винаходів було створено Бюро експертизи і реєстрації винаходів Держплану при Раднаркомі СРСР. У затверджених у 1959 р. “Положенні про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції” та “Інструкції щодо винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції” з наступними змінами і доповненнями вперше були дані визначення винаходу і раціоналізаторської пропозиції, регламентації порядку подавання і розглядання заявок на відкриття. Цим Положенням введені нові заохочування і пільги, а указами Президій Верховних Рад союзних республік встановлені почесні звання “Заслужений винахідник” і “Заслужений раціоналізатор” з нагородними знаками.

При Держкомітеті були створені Всесоюзний науково-дослідний інститут державної патентної експертизи (ВНДІДПЕ), котрий приймав і розглядав заявки на винаходи, організовував їх експертизу, Центральний науково-дослідний інститут патентної

 

Рис. 1.9. Класифікація видів інтелектуального капіталу

 

інформації і техніко-економічних досліджень (ЦНДІПІ) — підприємство “Патент”, Обчислювальний центр Держкомітету, Всесоюзна патентно-технічна бібліотека (ВПТБ) з патентним фондом, Всесоюзний центр патентних послуг (ВЦПП).

Підготовка патентознавців та спеціалістів для органів з винахідництва і раціоналізації, а також керівних працівників і спеціалістів народного господарства у сфері винахідництва і патентної роботи в основному здійснювалася двома навчальними закладами при Держкомітеті: Центральним інститутом підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів народного господарства в ділянці патентної роботи (ЦІПК), Вищими державними курсами підвищення кваліфікації керівних, інженерно-технічних і наукових працівників з питань патентознав- ства та винахідництва (ВДКПІ).

На підприємсмтвах і організаціях були створені відділи винахідництва і раціоналізації (ВВІР) і патентні відділи.

В 1958 р. була створена Всесоюзна спілка винахідників і раціоналізаторів (ВСВР) на громадських засадах, як юридична особа з затвердженим статутом, з багатьма філіями республіканського, регіонального і обласного рівнів на всій території СРСР чисельністю більше 7 млн членів.

Після здобуття незалежності Україна отримала лише окремі фрагменти системи охорони інтелектуальної власності колишнього СРСР, що вимагало докоріннної перебудови системи з врахуванням принципів ринкової економіки та стратегії входження країни до світового економічного, політичного і соціально-культурного простору.

Перший етап становлення системи охорони інтелектуальної власності в Ураїні (1991-1994 рр.) став періодом закладання найнеобхідніших законодавчих основ та створення базових організаційних структур.

Другий етап становлення (1995-1999 рр.) був обумовлений запровадженням курсу на радикалізацію соціально-економічних реформ у країні (жовтень 1994 р.) і прийняттям Україною низки важливих міжнародних зобов’язань. Останні безпесеред- ньо включали заходи із впровадження міжнародних стандартів охорони інтелектуальної власності, — укладанням Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС та початком з 1995 р. переговорного процесу про набуття повноправного членства в Світовій організації торгівлі.

Третій етап становлення (розпочався у 2000 р.) у зв’язку із завершенням кризового періоду економіки України та проголошеними в посланні Президента України до Верховної Ради і Законі України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” на період до 2006 р. охоплював:

1)    фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук;

2)    проблеми демографічної політики, розвитку людського потенціалу та формування громадянського суспільства;

3)    збереження навколишнього середовища (довкілля) та сталий розвиток;

4)    новітні біотехнології, діагностика і методи лікування найпоширеніших захворювань;

5)    нові комп’ютерні засоби та інформатизація суспільства;

6)    новітні технології та ресурсозберігаючі технології в енергетиці, промисловості та аграрнопромисловому комплексі;

7)    нові речовини і матеріали.

У процесі становлення і розвитку системи охорони інтелектуальної власності в Україні відбувався прогресуючий процес її внутрішньої диверсифікації та якісного вдосконалення — відповідно до швидких змін в об’єктах регулювання авторського права та промислової власності.

Система охорони інтелектуальної власності в Україні (за станом 2002 р.) регулювала завдяки 37 законам і 100 підзаконним актом:

•    16 самостійних об’єктів авторського права в галузі науки, літератури та мистецтва;

•    3 види суміжних прав;

•    9 видів промислової власності;

•    захист від недобросовісної конкуренції.

Протягом останніх років в Україні сформулювалася досить розгалужена організаційна структура органів, які прямо чи опосередковано забезпечують діяльність у сфері охорони інтелектуальної власності (рис. 1.10).

Держдепартамент інтелектуальної власності (ДДІВ) створений у квітні 2000 р. (вул. Урицького, 45, м. Київ, 03035, WEB-сторінка http: // www/spou/kiev/ua) в складі Міністерст-

 

Рис.1.10. Організаційна структура органів в Україні у сфері інтелектуальної власності

 

ва освіти і науки України (рис.1.11, 1.12). Його основними завданнями є такі: участь у забезпеченні реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності; прогнозування та визначення перспектив і напрямків розвитку в сфері інтелектуальної власності; розроблення нормативно-правової бази функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності; організаційне забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності.

 

Важливу роль у структурі органів регулювання охорони інтелектуальної власності відіграють організації, що утворюють інфраструктуру діяльності в цій сфері:

•    Український інститут промислової власності (Укрпатент, вул. Глазунова, 1, м. Київ, 01601, тел/факс 494-05-68, E-mail: POST@ukrpatent. org) — державне підприємство, основа інфраструктури охорони промислової власності в Україні. Він здійснює такі функції:

•    приймання заявок на видачу охоронних документів на об’єкти промислової власності;

•    проведення експертизи цих заявок на відповідність їх умовам надання правової охорони;

•    забезпечення державної реєстрації об’єктів промислової власності, змін їх правового статусу та офіційної публікації відповідних відомостей;

•    здійснення державної реєстрації договорів про передачу права власності на об’єкти промислової власності, що охороняються в Україні, та договорів про видачу дозволу (ліцензійних договорів) на їх використання; інформаційне забезпечення функціонування державної системи охорони промислової власності;

•    забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією на об’єкти промислової власності;

•    формування фондів національної патентної документації в органах державної системи науково-технічної інформації України та ін.

•    Українське агентство з авторських та суміжних прав (вул. Б. Хмельницького, 34, м. Київ, 01300, тел. 244-22-38, E-mail: scau@scau. kiev. ua: — державне підприємство, основна ланка охорони авторських прав. Воно виконує такі функції:

Рис.1.11. Організаційна структура органів охорони інтелектуальної власності

у сфері науки і техніки

 

 

Рис.1.11. Організаційна структура управління в Держдепартаменті інтелектуальної власності

 

•    забезпечення охорони авторських та суміжних прав право- власників України та інших країн і їх правонаступників на території України та за її межами;

•    державна реєстрація прав авторів на твори науки, літератури і мистецтва;

•    забезпечення фізичних і юридичних осіб інформацією про об’єкти авторських і суміжних прав;

•    управління майновими правами авторів або їх правонаступників на колективній основі;

•    надання допомоги авторам та іншим правовласникам авторських і суміжних прав в управлінні їх майновими правами та ін.

•    Інститут інтелектуальної власності і права (вул. Глазунова, 1, м. Київ, 01601, тел/факс 494-05-13, 494-05-14 E-mail: iivp@i. com. ua) — ЗАТ, перший спеціалізований навчальний заклад, створений на початку листопада 1999 р. Він надає можливість отримати другу вищу освіту за спеціальністю “Інтелектуальна власність” та підвищити кваліфікацію інженерів з винахідницької і раціоналізаторської роботи, кандидатів у патентні повірені, юристів, економістів, викладачів.

•    Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг (філія Укрпатенту, бул. Лесі Українки, 26, 01133, м. Київ, тел. 295-33-44, E-mail: n. polbnska@lu. spou. kiev. ua) — створений у 2001 p. з метою сприяння інноваційній активності та надання допомоги учасникам інноваційного процесу у вирішенні питань, що стосуються сфери промислової власності. В центрі на комерційній основі за плату згідно з тарифами виконуються роботи за замовленнями, надаються консультації та інші види послуг, включаючи:

•    складання комплекту документів для подання заявки на одержання правової охорони об’єкта промислової власності в Україні та за її межами;

•    даються відповіді на запити експертизи за поданими заявками;

•    надається допомога в дотриманні інтересів правовласників при складанні договорів про передачу прав на об’єкти промислової власності, ліцензійних договорів на їх використання тощо.

З квітня 2001 р. у склад Центру (з тією самою адресою) увійшов Фонд патентної документації громадського користування (тел. 295-82-77), який постійно поповнюється і налічує понад 14 млн. примірників документів із 54 країн світу, а також колекцію повних описів до патентів на СБ ИОМ та БУБНОМ.

 

1.4.    Законотворча діяльність у системі інтелектуальної власності

Законодавство України, яке містить норми щодо охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, умовно можна поділити на такі блоки:

Загальне законодавство:

•    Конституція України;

•    Цивільний кодекс України;

•    Цивільний процесуальний кодекс України;

•    Кримінальний кодекс України;

•    Кримінально-процесуальний кодекс України;

•    Арбітражний процесуальний кодекс України;

•    Кодекс України про адміністративні правопорушення. Соціальне законодавство у сфері охорони інтелектуальної

власності:

•    Закон України “Про охорону прав на винаходи”;

•    Закон  України  “Про  корисні моделі, промислові зразки”;

•    Закон  України  “Про  знаки для товарів та послуг”;

•    Закон  України  “Про  топографії інтегральних мікросхем”;

•    Закон  України  “Про  сорти рослин”;

•    Закон України “Про охорону авторського права і суміжних прав”;

•    Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” тощо.

Митне законодавство:

« Митний кодекс України та інші нормативно-правові акти з цих питань. Крім того, діють різні підзаконні акти. Особливою сферою турботи ДДІВ є удосконалення національного законодавства України, що регулює відносини у сфері інтелектуальної власності.

У структурі законодавчої гілки влади — Верховної Ради України, у складі Комітету з питань науки і освіти створений Підкомітет з питань інноваційної діяльності і захисту інтелектуальної власності.

Серед нормативно-правових актів з охорони інтелектуальної власності є:

•    постанови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та укази Президента України;

•    підзаконні акти: правила, інструкції, положення, тощо.

Усі нормативні акти (закони України і підзаконні акти) можна поділити на три основних блоки:

1.    Закони, які декларують, охороняють і регламентують права на інтелектуальну власність.

2.    Закони, які захищають права на інтелектуальну власність.

3.    Закони, які стимулюють отримання прав на інтелектуальну власність.

Найбільший розвиток і вдосконалення чинного законодавства має місце для декларуючого блоку законів, де залишилось розробити нормативні акти на охорону:

•    порід тварин;

•    фірмових найменувань;

•    комерційних таємниць;

•    “ноу-хау” тощо.

Потребують подальшої розробки і вдосконалення закони захисного блоку, тобто реальні і діючі організаційні механізми захисту прав на інтелектуальну власність (патентні суди та ін.). Особливо це стосується винаходів, про застосування (впровадження) яких на різних підприємствах і установах повинні знати державні органи і заявник.

Тут доречно ще раз навести слова А. Богша, які записані на куполі будівлі штаб-квартири ВОІВ (WIPO) в Женеві: “Обов’язок держави — забезпечити надійну охорону усіх видів мистецтва та винаходів”.

У цьому напрямку Верховною Радою України прийняті Кримінальний кодекс України, Закони України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення відповідальності за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності” та “Про внесення змін до Закону “Про авторське право та суміжні права”, а також прийняті відповідні постанови виконавчої влади — Кабінету Міністрів України.

Доцільно відновити акти застосування (впровадження) подібно формі 4НТ, за якою підприємства звітують у централізованому порядку перед державними (виконавчими) органами з обов’язковим дозволом заявника (авторів) винаходу і попереднім ознайомленням його до початку застосування.

Інформацію про застосування винаходів та інших об’єктів промислової власності доцільно надавати в офіційних бюлетенях — розділ у бюлетенях “Промислова власність” або в спеціальних бюлетенях “Впроваджені винаходи, корисні моделі, промислові зразки”.

Щодо стимулюючого блоку законів, то така робота розпочалася. ДДІВ, і зокрема, Укрпатент на його філії зосередили увагу на питаннях економічного регулювання і стимулювання інноваційної діяльності (крім видачі охоронних документів, розповсюдження патентної інформації, удосконалення патентного права і надання платних послуг і консультацій при оформленні документів на об’єкти промислової власності) із залученням громадських організацій винахідників і раціоналізаторів.

Тут доречно нагадати напис над дверима будівлі департаменту торгівлі США у Вашингтоні (слова президента Авраама Лінкольна, який мав патент на винахід): “Патентна система підливає олію зацікавленості у вогонь таланту”.

Відсутність у патентному законодавстві України блоку законів або розділів в інших законах про державне стимулювання винахідництва і раціоналізації стримує підвищення винахідницької активності, особливо серед молоді, при створенні нової техніки і новітніх технологій, що негативно відображається на вітчизняному виробництві товарів промисловості, сільському господарстві та інших сферах народного господарства.

Стимулювання та державна підтримка створення та використання об’єктів інтелектуальної власності, комерціалізація результатів інтелектуальної власності та створення цивілізованого ринку інтелектуальної власності визначені в Програмі розвитку системи охорони інтелектуальної власності в Україні на 2001—2004 рр., де сформульовані основні напрямки, зокрема:

•    законодавче регулювання питань щодо розподілу майнових прав, включаючи права на об’єкти інтелектуальної власності, створені за рахунок коштів державного бюджету та коштів інших загальнодержавних центролізованих фондів, службових винаходів;

•    запровадження заходів щодо морального та матеріального стимулювання винахідників та раціоналізаторів;

•    матеріальне заохочення переможців виставок і конкурсів “Кращий винахід року”,“Кращий винахідник року” тощо;

•    нормативне забезпечення оцінки вартості нематеріальних активів та оціночної діяльності;

•    запровадження обов’язкової оцінки вартості прав інтелектуальної власності при приватизації підприємств та розробка відповідних методик оцінки;

•    розробка механізму пільгового оподаткування та кредитування підприємств, які створюють та використовують об’єкти інтелектуальної власності;

•    забезпечення розвитку нових форм використання об’єктів інтелектуальної власності (зокрема передача у заставу прав на об’єкти інтелектуальної власності);

•    створення “біржі об’єктів інтелектуальної власності”;

•    стимулювання експортної діяльності власників прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Поки що немає закону про оцінку об’єктів прав інтелектуальної власності, хоча роботи в цьому напрямку вже почалися, і проект цього закону попередньо розглядався в комісії Верховної Ради України.

Верховною Радою України прийнято в першому читанні Закон “Про охорону прав на географічні зазначення походження товарів”.

Передбачаються закони на комерційні таємниці (торговельні таємниці, “ноу-хау”), фірмові найменування тощо.

При розробці стимулюючого блоку законів доцільно передбачити такі питання:

•    наявність пільгового оподаткування підприємств, які впроваджують (застосовують) нові винаходи вітчизняних заявників;

•    державне стимулювання підприємств, організацій і вітчизняних винахідників;

•    розширення пільг (що вже було раніше) заслуженим винахідникам України в наданні щорічних безкоштовних путівок на оздоровлення, на проїзд у міжміському транспорті, позачергове придбання квартир і диференційованих надбавок до заробітної плати та пенсії;

•    відновлення матеріального стимулювання винахідників за винаходи, зроблені у зв’язку з виконанням службового завдання, у вигляді заохочувальної винагороди, як це було раніше, розмір якої повинен бути, наприклад, не менше місячного прожиткового мінімуму, або не менше 20 неоподаткованих мінімумів.

Одним із джерел фінансування (стаття в бюджеті) можуть бути кошти від надходження зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Для цього доцільно в тексті загальної частини “Положення про порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності”, затвердженого Постановою Кабміну від 22.05.2001 р., № 543, і з урахуванням Постанови Кабміну від 16.06.2003 р., № 901 “Про внесення зміни до Положення...” передбачити використання коштів не тільки для забезпечення розвитку та функціонування державної системи правової охорони, а й економічного стимулювання інноваційної діяльності, перш за все в галузі промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки).